Шевченко Т. Г.
Автопортрет
[Червень-липень, 1840 р.]
м. Санкт-Петербург, Російська імперія

Authors and responsible:
Шевченко Т. Г.
Імператорська академія мистецтв

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861 рр.)
Шевченко Т. Г. Автопортрет. 1840 р.
Перший олійний автопортрет Тараса Шевченка, виконаний у віці 26 років під час навчання в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.

Шевченко Т. Г.
Аскольдова могила
1846 [Травень-кінець вересня]
[Київ, місто, Україна]

Authors and responsible:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т.Г. Аскольдова могила. 1846 [Травень-кінець вересня. Київ]
На звороті – зарисовка «Аскольдова могила» (не репродукується). Праворуч унизу олівцем напис : Рисовалъ Михаилъ Сажинъ. На малюнку – кам’яна церка-ротонда Святого Миколая, споруджена архітектором А.І. Меленським 1809 р. на схилах Дніпра на Печерську. За літописом, саме тут новгородський князь Олег 882 р. вбив київського князя Аскольда (у хрещенні Миколу). В часи княгині Ольги тут було збудовано дерев’яну церкву, навколо якої згодом облаштовано цвинтар. Датується за спогадами О.С. Афанасьєва-Чужбинського про спільне малювання Шевченком і М.М. Сажиним київських краєвидів у 1846 р. з урахуванням часу перебування Шевченка у Києві. Вперше репродукований як твір М.М. Сажина 1861 р. Вперше як малюнок Шевченка атрибутований 1959 р. П.О. Білецьким. Вперше репродукований 1959 р. Я.П. Затенацьким. Виконаний М.М. Сажиним малюнок «Аскольдова могила» репродуковано 1993 р. Місця зберігання: власність П.І. Щукіна; з 1911-1912 – ДІМ; з 1926 – ВІМШ; з 1930 – Софійський заповідник; БМШ; з 1963 – ДМШ.

Шевченко Т.Г.
Видубицький монастир у Києві
1844.[Березень-листопад]
[С.-Петербург]

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. Видубицький монастир у Києві. Офорт. 1844.[Березень-листопад. С.-Петербург].
Зображено Михайлівську церкву Видубицького монастиря в Києві, побудовану в 1070-1078 рр. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, і відбудовану в 1766-1769 рр. архітектором М. Юрасовим. Датується березнем-листопадом 1844 р. з урахуванням наявної інформації у статті Р. Подберезького «Ukraina Malownicza», де офорт уперше згадано та описано з назвою «Вид Видубицького монастиря під Києвом». Підготовчий малюнок до офорта. Офорт детально описано і репродуковано 1895 р. Д.О. Ровінським. Офортна дошка зберігається у Варшавській національній бібліотеці. У ДЛМ (Москва) знаходиться приписувана Шевченкові акварель, виконана в тому ж відображенні, що й офорт. Відбиток, що зберігається в НМТШ - № Г-914. 17,3х24,7; 20,1х26,5; 33,7х42,0. Місця зберігання: н.п. 1885 надійшов до В.В. Тарновського; з 1899 – ЧМТ; з 1925 – ЧІМ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т.Г.
Казашка Катя
[1857. Червень-липень]
[Мангишлак]

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. Казашка Катя. [1857. Червень-липень. Мангишлак]
Цей малюнок разом з іншими творами Шевченко 1857 р. подарував родині Ускових, про що відомо зі спогадів Наталії Ускової: "Было нарисовано и несколько портретов. Усковым на память о прожитом с ними времени и о самом себе Шевченко оставил портреты: жены коменданта Агафьи Емельяновны со старшей дочерью на руках, Кати – няни Наташиной, в киргизском костюме…". Моделлю для малюнка була молодша сестра уральскої козачки Явдохи, няньки дітей Ускових – Катя, яку Шевченко згадував у листі до Іраклія Ускова від 17 лютого 1858 р.: "Письмо мое вы получите не раньше праздника Воскресенья Христова. Та я и поздравляю вас с этим светлым праздником и от души целую вас всех – и Катю, и няню, и в особенности больших друзей моих Наташеньку и Наденьку". Імовірно, що Катя позувала також для жіночих образів на сепіях "Благословіння дітей", "Самарянка", "Киргизка". Про це згадувала донька коменданта Надія Іракліївна Смоляк: "Була ще одна сепія: та ж Катя ставить мисочку з прісною водою на могилі, щоб пили її птиці. Не пам’ятаю уже, кому подарував Шевченко ту картину. Десь, мабуть, загинула". 1929 р. малюнок був придбаний ІТШ як портрет "Киргизки Каті» разом з іншими творами Шевченка. В.М. Яцюк атрибутував малюнок як "Молитва за небіжчиків", ототожнивши його з незнайденими до сьогодні малюнками, надісланими Шевченком Б. Залеському для продажу. Цю атрибуцію підтримав О. Боронь. За іншою аргументацією, стало переконливішим повернення традиційної назви малюнка. Л.Н. Большаков пов’язує сюжет малюнка з казахським народним звичаєм, за яким під час хуртовини дівчата палять у мисочках жир, щоб подорожній міг знайти дорогу. Датується останніми місяцями перебування Шевченка на Мангишлаці. Вперше згадано 1882 р. під назвою "Портрет Кати, няни Наташиной, в киргизском костюме». Вперше репродуковано 1929 р. під назвою "Катя ставить світильник на могилі". Згадується під назвами: "Портрет Катрі, годованки Ускових"; "Портрет киргизки, няньки Наташеньки"; "Катя; киргизка наймичка"; "Портрет служниці Каті"; "Киргизка Катя"; "Служниця Катря"; "Казашка Катя"; "Казахская девушка Катя"; "Поклонение мертвым"; "Киргизская девушка Катя Батогоз"; "Казашка біля надгробка"; "Портрет казашки Батогоз". Місця зберігання: з 1857 – власність родини Ускових; з 1882 – в А.О. Ускової та доньок; з 1899 – у Наталії Іракліївни (у заміжжі Зарянко), з 1914 – у Надії Іракліївни (у заміжжі Смоляк); з 1929 – ІТШ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т.Г.
Марія. За поемою О.С. Пушкіна "Полтава"

[С.-Петербург]

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. Марія. За поемою О.С. Пушкіна "Полтава". 1840.[С.-Петербург].
Ліворуч унизу червоною аквареллю авторські дата і підпис: 1840. Шевченко. На звороті олівцем напис: T. Schevchenko. Подібний напис є на звороті малюнка "Циганка-ворожка". Зображено сповнену драматизмом сцену – мати прийшла просити дочку умовити гетьмана Мазепу врятувати її батька, Василя Кочубея, якого мали скарати на смерть. Малюнок міг готуватися для альманаху "Утренняя заря", який видавав В.А. Владиславлєв у 1839-1843 рр. Шевченко для цього видання тоді вже виконав дві акварельні копії з творів К.П. Брюллова – "Перерване побачення»" і "Сон бабусі та онуки". Ці твори Шевченка разом із творами інших художників – його сучасників, репродукованими в альманасі, зберігалися в альбомі В.А. Владиславлєва. Спираючись на повідомлення у пресі 1841 р. про підготовку малюнків до майбутнього видання творів О.С. Пушкіна, В.М. Яцюк висловив довільне припущення, що акварель призначалася як ілюстрація до цього видання. Окремі елементи інтер’єру та реквізиту використані також в акварелях «Жінка в ліжку», «Одаліска» та в ілюстрації до «Історії Суворова» - «Суворов у Людовіка XVIII». Вперше малюнок опубліковано І.Я. Айзенштоком із назвою «Марія». У літературі згадується з назвами: «Мотря Кочубей у палатах Мазепи»; «Сон Марії»; «Сцена из «Полтавы»». Місця зберігання: власність В.А. Владиславлєва; згодом – К.Т. Солдатьонкова; з 1901 – В.І. Солдатьонкова; 1925 – від Н.Г. Солдатьонкової надійшов до ДМОМП; згодом – до Всеросійського музею О.С. Пушкіна (Санкт-Петербург); з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
На пасіці

[Україна]

Authors and responsible:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861 рр.)
Шевченко Т. Г. На пасіці. 1843 р.
На картині автор відтворив один із характерних моментів сімейної злагоди: малі дітки принесли обід батькові, який працює за селом у лісі. Привітні личка малят, навіть така деталь, як віночок на голові старшої дівчинки, – все промовляє про радість зустрічі із татом.
Відчуття приязні, поваги й любові в родині художник підтвердив теплими тонами пейзажу, м'яким золотавим освітленням. Т. Г. Шевченко виявив свою особливу майстерність у передачі повітря: постаті й предмети наче розчиняються у розсіяному світлі, набуваючи розм'яклих, нечітких форм, прийом, що вдало передає атмосферу спекотного літнього полудня.

Шевченко Т.Г.
Натюрморт
[1860]
[С.-Петербург]

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. Натюрморт. [1860. С.-Петербург].
Ліворуч угорі рукою Шевченка позначено номер, що нині напіввідрізаний: 3 або 5. За списком Г. Честахівського, це "Жіноча статура, по коліна з маленьким хлопчиком" і належить до малюнків, які "рисовані в Петербурзі 1860 року". Це підтверджується зображеними на малюнку речами (настінний годинник, килим, скульптура тощо, які були в шевченковій майстерні-квартирі й зареєстровані у списку предметів, що залишилися після його смерті. У списку М.М. Лазаревського зареєстровано як "Торс Венери". Вперше згадано і репродуковано 1901 р. під назвою "Торс". Згадується під назвами: "Мёртвая натура", "Жіноча спина", "Гіпсовий торс". Місця зберігання: власність Д.Л. Мордовця; з 1899 – ЧМТ; з 1925 – ЧІМ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
Селянська родина

[Україна]

Authors and responsible:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861 рр.)
Шевченко Т. Г. Селянська родина. 1843 р.

Шевченко Т.Г.
У Києві
1844.[Березень – початок травня]
[С.-Петербург]

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. У Києві. 1844.[Березень – початок травня. С.-Петербург].

Шевченко Т.Г.
Циганка-ворожка

[С.-Петербург]

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. Циганка-ворожка. 1841.[С.-Петербург].
Праворуч унизу коричневою аквареллю авторські дата і підпис: 1841. Шевченко. На звороті олівцем напис:T. Schevchenko. Подібний напис є на звороті малюнка "Марія". Внизу на паспарту бронзовою фарбою друкованим шрифтом відтиснуто: T. Schevchenko. Малюнок є авторською копією або варіантом картини, "що зображує циганку", за яку 26 вересня 1841 р. Шевченка було нагороджено срібною медаллю другого ступеня. Іноді акварель помилково ототожнювалася із картиною, хоча за акварельні твори учнів Академії медалями не нагороджували. Д.В. Антонович вважає, що "акварель з ворожкою є повторення олійного образу, за який Шевченко дістав в Академії відзначення в 1841 р., - а це більш ніж імовірно". Такої думки дотримується і О.М. Скворцов: "... нема даних вважати цю акварель тією картиною "Циганка", за яку Шевечнко в 1841 р. одержав другу срібну медаль". Для рослин, зображених унизу на передньому плані акварелі, використано зарисовки 1840-1841 рр. "Куток Смоленського кладовища" та "Бур'яни". Г.М. Честахівський, переказуючи спогади Шевченка, свідчив, що художник часто вміщував рослини на першому плані творів як деталі композиції: "Воно дуже пригоже на картині". Малюнок, можливо, готувався до гравірування та вміщення в альманасі "Утренняя заря", оскільки зберігався в альбомі його видавця В.А. Владиславлєва серед творів інших художників, які в гравюрах-вклейках уміщувалися в цьому виданні. В описі творів альбому Владиславлєва акварель Шевченка значиться під №6 з назвою "Цыганка, гадающая малороссиянке". Малюнок вперше згадано і репродуковано І.Я.Айзенштоком з цією ж назвою і припущенням, що постать дівчини була етюдом до картини "Катерина". Згадується також з назвою "Катерина з ворожкою". Місця зберігання: власність В.А. Владиславлєва; згодом - К.Т. Солдатьонкова; з 1901 - В.І. Солдатьонкова; 1925 - від Н.Г. Солдатьонкової надійшов до ДМОМП; з 1938 - ГКШ; з 1940 - ЦМШ; з 1948 - ДМШ.

Шевченко Т.Г.
Шхуни "Костянтин" та "Николай"
1848 [кін червня - 1 пол липня]
Урочище Раїм, річка Сирдар’я, Казахстан

Authors and responsible:
Шевченко Т.Г.

Шевченко Т.Г. Шхуни "Костянтин" та "Николай". 1848 [кін червня - 1 пол липня], Раїм
На малюнку зображена шхуна "Константин" під час її побудови. На другому плані – шхуна "Николай", на якій переправляли вантажі експедиції по Сирдар’ї від Раїма до Косаралу. "По распоряжению Обручева, в начале 1847 года в Оренбурге были построены два двухмачтовые судна: одно военное "Николай", а другое частное "Михаил". Первое назначалось исключительно для исследования моря, а второе для заведения на нем компанейского рыболовства… Между тем в Оренбурге было построено другое военное судно, "Константин", несколько больше первого, которое таким же образом было доставлено на Раим: на нем лейтенант Бутаков должен был в том же году начать систематическую опись Аральского моря». Датується часом спорядження шхун, про що є записи у О.І. Бутакова та О.І. Макшеєва. Вперше згадано і репродуковано 1911 р. під описовою назвою "Краєвид сепією: берег Аральского моря; шхуна "Константин", на якій Шевченко плавав у експедиції Бутакова». Згадується під назвами: "«Над Аральским озером», "Шхуни "Константин" та "Михаил", "Шхуни «Николай" и "Константин"», "Шхуни "Константин" і "Ніколай» на якорі". Місця зберігання: з 1850 – у К.І. Герна; н.п. 1858 надійшов до Бутакових; з 1869 – в О.М. Бутакової; з 1903 – у Глазенапів, з 1912 – КММ; з 1924 – ВІМШ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.