Саєнко Олександр
Портрет Т. Шевченка

Authors and responsible:
Саєнко Олександр

Саєнко Олександр "Портрет Т. Шевченка", 1920 р. Папір, чорна фарба, дереворит.

Невідомий автор
Значок "Державний музей Т. Г. Шевченка. Київ"

Authors and responsible:
Невідомий автор

Значок "Державний музей Т. Г. Шевченка. Київ" [1989]

Невідомий автор
Значок "І на оновленій землі…"

Authors and responsible:
Невідомий автор

Значок "І на оновленій землі…" [1989]

Алексєєв Лук'ян Семенович --1837/1838 -- 12.1871
Альбом Л.С.Алексєєва Карикатуры. Удачная экскурсия в горы
1869 -- 1871
[Уральськ]

Authors and responsible:
Алексєєв Лук'ян Семенович --1837/1838 -- 12.1871

Алексєєв Лук'ян Семенович, 1837/ -- 1838,? -- 12.1871, Ілецька станиця. Військовий, уральський козачий офіцер. Удачная экскурсия в горы.-- Вдала екскурсія в гори
Алексєєв Лук'ян Семенович, військовий, уральський козачий офіцер; хорунжий, екзекутор військової канцелярії (1861/63); сотник Ілецької станиці (1871). Удачная экскурсия в горы. Аркуш з альбому малюнків Карикатуры
 Лук'ян Семеноввич Алексєєв -- військовий, уральський козачий офіцер.  Восени 1854 чи влітку 1855 року закінчив Неплюївський кадетський корпус в Оренбурзі, який готував офіцерські кадри для степових укріплень. Чудово співав і декламував, грав на гітарі сумовитих пісень, що контрастували з його веселою вдачею, складав вірші, був художником-аматором.
Навесні чи влітку 1856 року в чині осавула потрапив до гарнізону Новопетровського укріплення, де познайомився і потоваришував із Т.Шевченком, котрий відбував там заслання. Тарас Григорович тоді малював фарбами "одну картинку в семи окремих сценах або моментах" -- "Притчу про блудного сина", яку брати Лук'ян -- молодший-- та Іван -- старший -- Алексєєви вважали ілюстрацією до " Повести о горе- злосчастье",  що друкувалася в "Современнике" за 1856 рік. Т.Шевченко часто просив Л.Алексєєва декламувати "Умирающего гладиатора" і виконав однойменний малюнок на тему цієї поезії М.Лермонтова. Йому дуже подобалося слухати, як юнак декламує: "Ликует буйный Рим.../ торжественно гремит/ Рукоплесканьями широкая арена:/ А он -- пронзенный в грудь -- безмолвно он лежит, /Во прахе и крови скользят его колена...". На "Портреті невідомого з гітарою", як довела Г.Паламарчук, Т.Шевченко зобразив свого молодого друга Л.Алексєєва.
 У 1858 році після оновлення гарнізонного складу, яке проводили кожні два роки, Л.Алексєєв переїхав до міста Уральська, де в 1861 -- 1863 роках був хорунжим, займав посаду екзекутора військової канцелярії. У 1861 -- 1862 роках  Л.Алексєєв вів щоденник, у якому засвідчив, що 1858 року він перебував іще в Новопетровському укріпленні. У 1871 році Алексєєв став сотником Ілецької станиці, де і помер від сухот у віці 33 років.
Л.Алексєєв у 1869 -- 1871 роках створив малюнки сатирично- і гумористично-побутового плану плану із сучасного повсякденного життя військових царської армії Росії, не вдаючись ні до великодержавного, ні до громадського пафосу, написав на них розширені авторські назви коментаторського характеру. Свої малюнки автор разом із власними поетичними текстами та віршем уральського козачого офіцера Микити Савичева на тонованому блакитному пвпері, що вицвів тепер до стану сірого, переплів і вправив у саморобний альбом -- картонну оправу, обклеєну тонким папером чорного кольору, із витисненою конгревним тисненням назвою бронзовою фарбою: "Карикатуры". В альбомі був розділ "Т.Шевченко", про що свідчить шмуцтитул, обірваний праворуч. Пізніше альбом був розшитий Іваном Олександровичем Нікольським, котрий передав на Шевченківську виставку 1911 року в Москві "Портрет невідомого з гітарою". Шевченкові малюнки з цього альбому "Новопетровське укріплення. Батарея №2", НМТШ, № Г--627 і "Новопетровське укріплення та краєвид на станицю Ніколаєвську", а також "Портрет невідомого з гітарою" сепією, альбом "Карикатуры [Неизвестного]" Л.Алексєєва передала Г.І.Алексєєва, дружина І.Нікольського, до ІТШ в Харкові. До І.Нікольського ці матеріали могли потрапити через другу дружину діда Зої Осецької Лук'яна Алексєєва Людмилу Іванівну Алексєєву, яка після чоловікової смерті вийшла заміж за Нікольського.
Колишня народна вчителька, пенсіонерка Зоя Вікентівна Осецька та її мати Марія Лук'янівна Шумі, 1863 -- 1965 роки життя, внучка і донька Л.С.Алексєєва мешкали в Бердянську на вулиці Дзержинського, 11-а. З.В.Осецька надала до ДМШ (надіслала Г.П.Паламарчук) автограф поезії "Песня", написаної тим самим почерком, що й написи під малюнками в його альбомі.

  

Міхурець із фарбою з малярського приладдя Т. Г. Шевченка
[1840-і - 1861]
Російська імперія

Міхурець із фарбою з малярського приладдя Т. Г. Шевченка
Міхурець являв собою вузлик зі шматка свинячої шкіри або сечового міхура, в середині якого зберігалася фарба. Художники при необхідності проколювали їх голкою та видавлювали на палітру необхідну кількість фарби.