Віктор Жадько
Цей день в біографії Кобзаря. 25 грудня 1846 року Т. Шевченко їздив у Бровари.

м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл.

Authors and responsible:
Віктор Жадько

Цей день в біографії Кобзаря. 25 грудня 1846 року Т. Шевченко їздив у Бровари. Перше знайомство Тараса Шевченка з Броварщиною розпочалося, коли виповнилося п’ятнадцять років. Тоді Кирилівський козачок літом 1829 року їхав з паном, Павлом Енгельгардтом до Вільно, написавши у «Щоденнику»: «В Бровары приехал к тому самому часу, как туркеня-смотрительша раздувала в сенях на очаге огонь от кофейника». Цим шляхом прямувала й героїня поеми «Катерина», знедолена, знеславлена покритка: Заплакала, пішла шляхом В Броварах спочила. А в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» є такі Шевченкові рядки: «С любовью принял лепечущих крошек старый Белогруд и распахнул свою синеполую рызу чуть-чуть не по самые Бровары». Про відвідини Броварів поет напише і в повісті «Художник». Броварські подорожі Шевченка навіки закарбувалися у поетовій душі і знайшли відображення у творах: «Близнецы», «Сотник», «Катерина». Так, відгомін легенд про розбійників – борворів – читаємо у поемі «Варнак»: «Вийшов я з ножем в халяві з Броварського лісу». Звідси, ймовірно, родом і перекази, що надихнули Тараса на створення творів про бідолашну Катерину (поема «Катерина») та іншу Катерину – княжну Катрусю (повість «Княгиня»). Як свідчать спомини історика Миколи Костомарова (1817−1885), у Броварах удвох із Шевченком були 1847 року: «Я мав намір купити недалеко від Києва дачу і, довідавшись, що в містечку Броварах продається ділянка землі, десятин на сто, з панською садибою, вирушив туди, запросивши з собою Шевченка... Повертаючись назад до Києва, ми мало не втонули. Пішли навпрошки по кризі через Дніпро…було темно, і ми, збившись з дороги, потрапили в ополонку, але, на щастя, там було мілко, і закінчилося все тим, що ми страшенно вимокли і прибули додому, ледве рухаючись від холоду». Розлив Дніпра біля Броварів починався, за старим стилем, у березні й продовжувався до кінця квітня. Про це Тарас не забуде: «Левый берег реки со стороны местечка Бровары представляет обширную равнину, перерезанную болотами и озерцами, поросшую кустарником и мелким лесом. Подходя к Днепру, эта равнина оканчивается возвышенностью, называемой Лысой Горою [нині район станції столичного метро «Лівобережна»], которая составляла берег реки, а теперь отделена от него низменными поемными лугами в три версты шириной». У дні найбільшої повені води Дніпра доходили до Лисої Гори, що біля Видубицького монастиря, заливаючи навіть частину Броварського шосе. Ось чому в усіх, хто дивився на розлив ріки з Київських гір, складалося враження, що вода підійшла «чуть-чуть не по самые Бровары» − тому була підстава Шевченкові вигукнути: «Прекрасная, величественная картина!». На Броварщині відбувся арешт Шевченка, коли повертався до Києва з весілля Костомарова на Чернігівщині. Перебуваючи на засланні у далеких краях, Тарас Шевченко неодноразово згадував і Бровари, і Оглав, і Козелець, і Переяслав, і річку Трубіж. На місці сучасної «Розвилки» зупинялась траурна процесія з прахом Тараса Шевченка, про що свідчить пам’ятна дошка: «На цьому місці знаходилась поштово-кінна станція, де часто бував Шевченко. В травні 1861 року тут зупинилася траурна процесія з прахом Великого Кобзаря». …Я відвідав місця, де перебував Т. Шевченко, фотографував.