На першому плані – жанрова сцена. Праворуч стоїть чумак у високій смушевій шапці набакир із суконним верхом, з-під якої виглядає чорнявий чуб-оселедець, із довгими козацькими вусами, у білій сорочці та білих штанах, підперезаних темним поясом, у розкритому наопашки сіряку, у темних чоботах. Праву руку він поклав до кишені, лівою ( на якій висить палиця або батіг погонича волів із китицею на кінці) подає милостиню молодиці. Праворуч стоїть "молодиця" Катерина, понуривши голову й опустивши від сорому додолу погляд. Лівою рукою, м’яко зігнутою в лікті, вона тримає немовлятко – хлопчика Івася, сповитого у білу пелюшку й одягненого у темну шапочку; у кулаку вона стискає дорожню палицю. Долоню правої руки Катерина простягає по милостиню. Вона одягнена у білу свитину, що обдерлася по нижньому краю, білу сорочку із мережаним подолом, темну запаску. На ногах – личаки, за плечима – світла торба, на голові – темний очіпок, з-під якого видно пасмо чорнявого волосся і вухо із сережкою. Тулуб і обличчя чумака звернені на 3/4 праворуч. Тулуб та голова Катерини – ліворуч у профіль. Чумак та Катерина стоять на широкому битому шляху.

    На другому плані – лісові нетрі. Ліворуч росте висока світла ялина (верхів’я дерева не видно), посередині росте кущ різнотрав’я, за яким – темний вхід у гущавину лісу; на його тлі темним силуетом вимальовується постать Катерини. Праворуч – високе і товсте листяне дерево (видно частину стовбуру і крони). Ілюстрація чорно- біла.
    Сластіон О.Г. (Сластьон), А.Сластьонов, (псевдоніми – С.Сластьон, Гончар, Опішнянський гончар) народився у м. Бердянську, тепер – Запорізької обл.—український художник, живописець і графік, архітектор, етнограф, дослідник малярської спадщини Т.Шевченка, колекціонер, збирач шевченкіани, педагог і громадсько-культурний діяч. Навчався у петербурзькій Академії мистецтв (1874 – 1882 рр., викладачі – І.Крамськой, П.Чистяков), закінчив її зі званням класного художника ІІІ ступеня. Багато мандрував Україною, змальовуючи краєвиди Чернігівщини, Волині, Полтавщини, Наддніпрянщини, Причорномор’я, сільські типажі в народному вбранні, притаманному для певної місцевості, предмети селянського побуту, пам’ятки старовини. Протягом 1875 – 1928 рр. створив серію портретів українських кобзарів. Один із перших (разом з Ф.Колессою) записав на фонограф українські народні думи. У 1880-х – 1890-х рр. подорожував Центральною і Лівобережною Україною, разом з Д.Яворницьким побував на Запоріжжі, працював над літографіями до альбому "Старовина українська і запорізька" (480 примірників втрачено у 1895 р. під час повені у Петербурзі; єдиний уцілілий примірник зберігається в Харківському Художньому музеї).

    Під час навчання в Академії мистецтв потоваришував із земляками – майбутніми українськими художниками П.Мартиновичем, С.Васильківським, К.Костанді, М.Самокишем. Ще учнем академії мистецтв разом з Порфирієм Мартиновичем щоліта їздив містами і селами Полтавщини, вчився грати на кобзі, вивчав побут і звичаї козаків, селян, міщан, робив замальовки, записував народні пісні, старовинні думи. 

    Від М. Лисенка, який прибув у 1875 р. до Петербурга з метою організації серії слов’янських етнографічних концертів, отримав двотомник празького безцензурного видання "Кобзаря" 1876 р. і з П.Мартиновичем читав заборонені твори Т. Шевченка. М. Лисенко керував тоді чоловічим і жіночим хорами, в чоловічому співали кобзар О. Вересай, О. Сластіон, П. Мартинович. 

    О. Сластіон – один з перших ілюстраторів поетичних творів Т. Шевченка. Найпершою виконав у 1877 р. ілюстрацію до Шевченкової поеми "Невольник"; у 1910 – 1911 рр. працював над ілюстраціями до поезій Т.Шевченка з метою видати малий ілюстрований "Кобзар" і зробив їх близько 100; у 1884р., 1905р, 1925р. виконав 15 графічних ілюстрацій до поеми "Катерина" (папір, туш, акварель, білило, олівець), у 1883 – 1885рр. створив цикл ілюстрацій до поеми "Гайдамаки". Ще за багато років перед виданням "Гайдамаків" із власними ілюстраціями художник присвячував себе ілюструванню "Кобзаря", планував друкувати у "руських журналах" свої ілюстрації до окремих поем Т.Шевченка, а "коли таких ілюстрацій набереться доволі, тоді, добачивши ще дещо, видати їх окремо". Першою реалізацією цього Сластіонового задуму стала його гравюра "Катерина" на дві сторінки, надрукована 1884 р. у петербурзькій "Ниві". Ілюстрація "Бере шага, аж труситься…" до поеми "Катерина" належить до окремого циклу, над яким художник працював у 1884 – 1925 рр. Багато ескізів до Шевченкової поеми "Катерина" виконав у 1880-х рр. 8 березня 1929 р. О.Сластіон передав у Миргороді цикл своїх малюнків (15) до нездійсненого ілюстрованого видання поеми "Катерина" Т.Шевченка до  ІТШ в Харкові. Протягом 1929 – 1933рр. О.Сластіон передав понад 270 експонатів своєї шевченкіани до ІТШ в Харкові, нині ця колекція – в НМТШ.

    Із 1900 р. мешкав у Миргороді, викладав у місцевій Художньо-промисловій школі ім. М.Гоголя у1900 – 1928 рр.(із 1921 р.—це Художньо-керамічний технікум). У 1920-х рр. заснував у Миргороді Науковий і художньо-промисловий музей (нині краєзнавчий), першу селянську капелу бандуристів ім.Т.Шевченка та капелу бандуристів ім.І.Франка. Член Наукового товариства ім.Т.Шевченка у Львові (з 1893 р.), Полтавської вченої архівної комісії (з 1905 р.), Українського наукового товариства в Києві (з 1908 р.).

    З 1929 р. працював над серією малюнків шевченківських місць на Миргородщині, що залишилася незавершеною: художник помер 24 вересня 1933 р. у Миргороді, де і похований