Пучок світлої щетини вправлено в плаский кінець склепаної металевої рурки-трубочки, яка другим (круглим) кінцем кріпиться до дерев'яної ручки-держака. Ручка із світлого дерева, виточена, шліфована. На металевій рурці чорним кольором - старий інв. № "ДМШ М-24/44".

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка.
Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський".
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського. 1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

Додаткові відомості.
Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейтсва куничих).

Пучок шерсті світло-коричневого кольору, м'якої на дотик (ймовірно, білячої) вправлено в склепану металеву рурку-трубочку, яка кріпиться до дерев'яної ручки-держака. Ручка із світлого дерева, виточена, шліфована. На металевій рурці чорним кольором написано старий інв. № "ДМШ М-24/41".

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка. Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський". Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського. 1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

Додаткові відомості.
Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейства куничих).

Пучок шерсті (ворсин) світло-коричневого кольору, м'якої на дотик (ймовірно, білячої), вправлено в плаский кінець склепаної металевої (бляшаної) рурки-трубочки, яка іншим - круглим кінцем прикріплена до дерев'яної ручки-держака. Ручка із світлого дерева, витесана, шліфована. На металевій рурці чорним кольором написано старий інвентарний номер: "ДМШ М-24/35".

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка.
Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський".
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського. 1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

Додаткові відомості.
Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейтсва куничих).

Пучок рудуватої шерсті (ворсин), м'якої та пружної на дотик (ймовірно, колонка), вправлено в плаский кінець склепаної металевої (бляшаної) рурки-трубочки, яка іншим - круглим - кінцем прикріплена до дерев'яної ручки-держака. Ручка виточена, відшліфована. На металевій рурці чорним кольором написано старий інвентарний номер: "ДМШ М-24/36".

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка.
Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський".
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського. 1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

Додаткові відомості.
Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейтсва куничих).

Пучок світлої (жовтуватої) щетини вправлено в склепану металеву (бляшану) рурку-трубочку, яка кріпиться до дерев'яної ручки-держака. Ручка виточена, відшліфована. На металевій рурці чорним кольором написано старий інв. № "ДМШ М-24/38". 

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка.
Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський". 
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського.
1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

 

Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейтсва куничих).    

Пучок світлої (свинячої) щетини вправлено в склепану металеву (бляшану) рурку-трубочку, яка кріпиться до дерев'яної ручки-держака. Ручка із світлого дерева виготвлена вручну, неполірована, шліфована. На металевій рурці чорним кольором написано старий інв. № "ДМШ М-24/27".  

 

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка.
Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський". 
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського.
1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейтсва куничих).   

Пучок світлої щетини вправлено в склепану металеву (бляшану) рурку –трубочку, що кріпиться до дерев'яної ручки – держака. Ручка із світлого дерева, ймовірно, виготовлена (витесана) вручну. На металевій рурці чорним кольором написано старий інвентарний номер: «ДМШ М-24/22»

Шпатель (мастихін) із світлого рогу опуклої (дугоподібної) форми, вужчий край - заокруглений, ширший і пласкіший - зрізаний навскіс. На одному боці шпателя чорною тушш написано інвентарний номер: "ДМШ М-19", цей напис покрито лаком.

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками. 

Додаткові відомості. 
Мастихін використовувається для очищення палітри, замішування фарб тощо.

Мастихін (шпатель) сталевий із круглою круглою дерев'яною ручкою коричневого кольору, один кінець якої заокруглений, а на другому (тоншому) закріплене металеве кільце - метал анодований, жовтуватого кольору. Ручка виточена, полірована, біля заокругленого кінця є інв. номер: "ДМШ М-22/2" - напис чорного кольору, покритий лаком.



 

Кругла дерев'яна полірована паличка, що звужується до верхнього краю, з двох боків зроблені зрізи. До верхнього зрізу кріпиться кулька, зроблена із корка, обтягнутого шматком чорної замші, перев'язаної товстою ниткою. Ближче до нижнього краю - залишки старих інвентарних номерів - напівстерта паперова наклейка музею Тарновського, чорною пастою - номери: "ГКШ-432" та "ДМШ М-3". 

Додаткові відомості.
Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского. - Т. ІІ. - Черниговъ, 1900. - №740: "Муштабель сосноваго дерева, покрытый светлымъ лакомъ с чернымъ шарикомъ на концҍ". Згадується також у списку Михайла Лазаревського. 

Мольберт у вигляді триноги; рама вгорі звужена та вирізьблена у формі ліри, має три перетинки: дві дугоподібні у верхній частині та одну пряму - у нижній. Від другої до третьої перетинки кріпиться планка зі спеціальними металевими зубцями, по якій переміщується та фіксується підставка для картин із прикріпленою до неї вертикальною планкою. Опорна ніжка кріпиться до різьбленої ручки. Кут нахилу регулюється металевою дугоподібною пластиною. На вертикальній планці, вгорі, - залишки наклеєного паперу із написом чорнилом: "Т. Г. Ше...", нижче - "моль... 1/ІХ". На звороті підставки для картин - старий інвентарний номер "ЮШ-65". 

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками. 
Згадується у листі Григорія Честахівського до Василя Тарновського (молодшого) від 12.05.1888 р. Є у списку Кітченка та Михайла Лазаревського. 

На передньому боці вставлена сталева платівка з вигравіруваним гербом. Навколо платівки, особливо з лівого і правого боку - вирізьблено візерунки. З внутрішнього боку перстня, позаду вставленої платівки зроблено отвір, який прикривається металевою платівкою. В цьому отворі зберігається волосся Шевченка, переплетене сіткою. Кільце звужується до заднього боку і вже не має візерунків. На внутрішній стороні кільця проба металу "56" та ювелірна марка "△" з двоголовим орлом та "1856". На металевій платівці, що прикриває отвір з волоссям Шевченка, напис тушшю: "447". До кільця прив'язана біла нитка, на якій білий папірець з штампом "ГКШ-447", та на другому боці олівцем "14,6 гр."