Фіщенко О.
Фотофіксація експозицій виставки "Сутеніти" Віктора Бистрякова і Олексія Фіщенка, 14.02-24.02.2024 р.

м. Київ, Україна

Authors and responsible:
Фіщенко О. ; Бистряков В.

Фотофіксація експозицій виставки "Сутеніти" Віктора Бистрякова і Олексія Фіщенка, з фондової колекції Національного музею Тараса Шевченка, м. Київ, 14.02-24.02.2024 р.
У Національному музею Тараса Шевченка на виставці "Сутеніти" експонувались 14 графічних творів заслуженого діяча мистецтв, народного художника України Олексія Федоровича Фіщенка (1920-2010 рр.). Твори з пейзажних серій "Канів" та "Тарасова земля" створено у техниці кольорової ліногравюри у період 1957 - 1959 років.
Олексій Федорович Фіщенко - український графік. У 1953 році закінчив Одеське художнє училище. У 1959 році закінчив навчання у Київському художньому інституті, у майстерні станкової графіки Олександра Пащенка. Його перша персональна виставка відбулася у 1963 році.

Незмінною пристрастю Олексія Фіщенка є кольорова ліногравюра: в українському естампі, починаючи з кінця 1950-х років йому по праву належить особливе і визначне місце. Значущість його забезпечується і яскравою своєрідністю творчого почерку художника, і майстерністю виконання, а також особливою "фіщенківською" змістовністю, що дає змогу завжди пізнати і виділити його гравюри серед інших.

Шевченківський Канев – давнє, ще зі студентських років уподобання художника. Серія "Канів" та "Тарасова земля" є дипломним проєктом Олександра Фіщенка, що присвячена шевченківським місцям у Каневі. Тема канівських пейзажів могла б повести художника шляхом "протокольного" відтворення побаченого, зафіксувати існування музею, архітектуру його будівлі, силует шевченківського монументу, Тарасової гори – саме такою була тогочасна традиція меморіальних графічних серій. Але авторській задум полягав у тому, щоб зобразити у ліноритах шевченківські місця, як частину вічного руху життя та природи – придніпровські пагорби, широкий простір Дніпра та високе небо над ним, тобто відобразити непідвладну часу пам’ять про поета. В цих графічних аркушах відчувається намагання художника вийти за межі традиційних уявлень про класичні пейзажні серії, висловити щось більше, ніж дозволяє мотив.

У цей період автора приваблюють прості композиційні побудови, у яких чітко визначені основні площини і форми, які організують аркуш. У гравюрах початку - середини 1960-х. рр. художник розгортає елементи пейзажу у глибину аркушу у неспішному, плавному ритмі. Часто він обирає точки зору, які відкривють йому "і Дніпро, і кручі" – тоді у аркуші з’явля’ється глибина, відчуття простору, що наповнений спекотним літнім повітрям, нічною прохолодою або морозяною свіжістю.

Площина білого аркушу для художника не папір, а світло і простір, в якому оживає все, що він бачить і відтворює. Можна стверджувати, що гравюри Олександра Фіщенка призначені не для поспішного сприяння на ходу, вони розраховані на чуйного і уважного співрозмовника, здатного на співпереживання і співтворчість. У його творах немає емоційних пустот, при всій їх досконалій завершеності глядач відчуває деяку недомовленість, яка стимулює роботу думки, почуття та уяви.
Виникають далекі асоціації з класичним мистецтвом Китаю та Японії. Графіку українського художника пов’язують з ними задумливість і споглядальність, які народжуються у схилянні перед винятковою досконалістю природи, романтичне налаштування у її сприйнятті, вміння за часткою уявити та відтворити ціле, нарешті, потяг до афористичності естетичного вислову як властивості художнього узагальнення.

На виставці "Сутеніти" глядач зустрівся з графіком неординарним і талановитим, який має власне бачення світу, особисте уявленням про зміст і засоби мистецтва, який завжди був одержимий прагненням довершеності.