Шевченко Т. Г.
Автопортрет у шапці та кожусі

Петербург

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Тарас Шевченко. Автопортрет у шапці та кожусі 1860 р.
Після повернення із заслання до Петербурга Шевченко найбільше працює в техніці офорта акватинти, що приваблює його як один із найдемократичніших видів мистецтва. В цей період він виконав ряд офортів-копій та низку оригінальних творів, п'ять автопортретів та портрети знайомих.
Автопортрет у шапці й кожусі Шевченко виконав за літографією паризького художника Адольфа Мульєрона. Літографію останній виконав за світлиною Генріха Деньєра: Т. Шевченко. 1959 р. Про обставини, за яких виконувався літографований портрет , згадував приятель поета, художник Лев Жемчужников: "На прохання Куліша мною були замовлені кращому в Парижі літографу Мульєрону з фотографій портрети Куліша, Костомарова і Шевченка, прекрасно виконані вони є нині надзвичайною рідкістю" (Жемчужников Л. Мои воспоминания из прошлого. Л., 1971. С. 339)
Катерина Юнге - художниця, донька скульптора Федора Толстого, - яка добре знала Тараса Шевенка, вважала цей портрет найкращим і найподібнішим з усіх тогочасних портретів Шевченка.
Даний офорт - естамп першого стану. Штрихи рівномірно травлені.

Шевченко Т. Г.
Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіппу

С.-Петербург

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Аскольдова могила
1846 [Травень-кінець вересня]
[Київ, місто, Україна]

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т.Г. Аскольдова могила. 1846 [Травень-кінець вересня. Київ]
На звороті – зарисовка «Аскольдова могила» (не репродукується). Праворуч унизу олівцем напис : Рисовалъ Михаилъ Сажинъ. На малюнку – кам’яна церка-ротонда Святого Миколая, споруджена архітектором А.І. Меленським 1809 р. на схилах Дніпра на Печерську. За літописом, саме тут новгородський князь Олег 882 р. вбив київського князя Аскольда (у хрещенні Миколу). В часи княгині Ольги тут було збудовано дерев’яну церкву, навколо якої згодом облаштовано цвинтар. Датується за спогадами О.С. Афанасьєва-Чужбинського про спільне малювання Шевченком і М.М. Сажиним київських краєвидів у 1846 р. з урахуванням часу перебування Шевченка у Києві. Вперше репродукований як твір М.М. Сажина 1861 р. Вперше як малюнок Шевченка атрибутований 1959 р. П.О. Білецьким. Вперше репродукований 1959 р. Я.П. Затенацьким. Виконаний М.М. Сажиним малюнок «Аскольдова могила» репродуковано 1993 р. Місця зберігання: власність П.І. Щукіна; з 1911-1912 – ДІМ; з 1926 – ВІМШ; з 1930 – Софійський заповідник; БМШ; з 1963 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
Будинок І. П. Котляревського в Полтаві

м. Полтава, Полтавська обл.

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т. Г. Будинок І. П. Котляревського в Полтаві. 1845 р.

Шевченко Т. Г.
В Решетилівці
серпень 1845 р.
с. Решетилівка

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
В Решитилівці, Шевченко Т. Г., 1845 р.

Шевченко Т. Г.
В Решитилівці

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т. Г. В Решитилівці. 1845 р.

Шевченко Т. Г.
В Яготині

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т. Г. В Яготині,1845 р.

Шевченко Т. Г.
Вірсавія

С.-Петербург

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Видубицький монастир у Києві
1844.[Березень-листопад]
[С.-Петербург]

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т.Г. Видубицький монастир у Києві. Офорт. 1844.[Березень-листопад. С.-Петербург].
Зображено Михайлівську церкву Видубицького монастиря в Києві, побудовану в 1070-1078 рр. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, і відбудовану в 1766-1769 рр. архітектором М. Юрасовим. Датується березнем-листопадом 1844 р. з урахуванням наявної інформації у статті Р. Подберезького «Ukraina Malownicza», де офорт уперше згадано та описано з назвою «Вид Видубицького монастиря під Києвом». Підготовчий малюнок до офорта. Офорт детально описано і репродуковано 1895 р. Д.О. Ровінським. Офортна дошка зберігається у Варшавській національній бібліотеці. У ДЛМ (Москва) знаходиться приписувана Шевченкові акварель, виконана в тому ж відображенні, що й офорт. Відбиток, що зберігається в НМТШ - № Г-914. 17,3х24,7; 20,1х26,5; 33,7х42,0. Місця зберігання: н.п. 1885 надійшов до В.В. Тарновського; з 1899 – ЧМТ; з 1925 – ЧІМ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
Воздвиженський монастир в Полтаві
[серпень] 1845 р.
м. Полтава, Полтавська обл.

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Воздвиженський монастир у Полтаві

м. Полтава, Полтавська обл.

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т. Г. Воздвиженський монастир у Полтаві, 1845 р.
 

Шевченко Т. Г.
Дари в Чигирині
[березень - 6-7.05.1844 р.]
С.-Петербург

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Дніпрові русалки
н.р. березня 1859
Петербург

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т. Г. Дніпрові русалки. 1859

Шевченко Т. Г.
Казарма

Відень

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Казахи біля вогню
між 6.10.1848 та 02.04.1849
Косарал

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Казашка Катя
[1857. Червень-липень]
[Мангишлак]

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т.Г. Казашка Катя. [1857. Червень-липень. Мангишлак]
Цей малюнок разом з іншими творами Шевченко 1857 р. подарував родині Ускових, про що відомо зі спогадів Наталії Ускової: "Было нарисовано и несколько портретов. Усковым на память о прожитом с ними времени и о самом себе Шевченко оставил портреты: жены коменданта Агафьи Емельяновны со старшей дочерью на руках, Кати – няни Наташиной, в киргизском костюме…". Моделлю для малюнка була молодша сестра уральскої козачки Явдохи, няньки дітей Ускових – Катя, яку Шевченко згадував у листі до Іраклія Ускова від 17 лютого 1858 р.: "Письмо мое вы получите не раньше праздника Воскресенья Христова. Та я и поздравляю вас с этим светлым праздником и от души целую вас всех – и Катю, и няню, и в особенности больших друзей моих Наташеньку и Наденьку". Імовірно, що Катя позувала також для жіночих образів на сепіях "Благословіння дітей", "Самарянка", "Киргизка". Про це згадувала донька коменданта Надія Іракліївна Смоляк: "Була ще одна сепія: та ж Катя ставить мисочку з прісною водою на могилі, щоб пили її птиці. Не пам’ятаю уже, кому подарував Шевченко ту картину. Десь, мабуть, загинула". 1929 р. малюнок був придбаний ІТШ як портрет "Киргизки Каті» разом з іншими творами Шевченка. В.М. Яцюк атрибутував малюнок як "Молитва за небіжчиків", ототожнивши його з незнайденими до сьогодні малюнками, надісланими Шевченком Б. Залеському для продажу. Цю атрибуцію підтримав О. Боронь. За іншою аргументацією, стало переконливішим повернення традиційної назви малюнка. Л.Н. Большаков пов’язує сюжет малюнка з казахським народним звичаєм, за яким під час хуртовини дівчата палять у мисочках жир, щоб подорожній міг знайти дорогу. Датується останніми місяцями перебування Шевченка на Мангишлаці. Вперше згадано 1882 р. під назвою "Портрет Кати, няни Наташиной, в киргизском костюме». Вперше репродуковано 1929 р. під назвою "Катя ставить світильник на могилі". Згадується під назвами: "Портрет Катрі, годованки Ускових"; "Портрет киргизки, няньки Наташеньки"; "Катя; киргизка наймичка"; "Портрет служниці Каті"; "Киргизка Катя"; "Служниця Катря"; "Казашка Катя"; "Казахская девушка Катя"; "Поклонение мертвым"; "Киргизская девушка Катя Батогоз"; "Казашка біля надгробка"; "Портрет казашки Батогоз". Місця зберігання: з 1857 – власність родини Ускових; з 1882 – в А.О. Ускової та доньок; з 1899 – у Наталії Іракліївни (у заміжжі Зарянко), з 1914 – у Надії Іракліївни (у заміжжі Смоляк); з 1929 – ІТШ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
Коло Седнева

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Коло Седнева, Шевченко Т. Г., 1846 р.

Шевченко Т. Г.
Мангишлацький сад
літо
Новопетровське укріплення, Мангишлак, Російська імперія

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Марія. За поемою О. С. Пушкіна "Полтава"

[С.-Петербург]

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т. Г. Марія. За поемою О. С. Пушкіна "Полтава". 1840. [С.-Петербург].
Ліворуч унизу червоною аквареллю авторські дата і підпис: 1840. Шевченко.
На звороті олівцем напис: T. Schevchenko. Подібний напис є на звороті малюнка "Циганка-ворожка".
Зображено сповнену драматизмом сцену – мати прийшла просити дочку умовити гетьмана Мазепу врятувати її батька, Василя Кочубея, якого мали скарати на смерть.
Малюнок міг готуватися для альманаху "Утренняя заря", який видавав В. А. Владиславлєв у 1839-1843 рр. Шевченко для цього видання тоді вже виконав дві акварельні копії з творів К. П. Брюллова – "Перерване побачення" і "Сон бабусі та онуки". Ці твори Шевченка разом із творами інших художників – його сучасників, репродукованими в альманасі, зберігалися в альбомі В. А. Владиславлєва.
Спираючись на повідомлення у пресі 1841 р. про підготовку малюнків до майбутнього видання творів О. С. Пушкіна, В. М. Яцюк висловив довільне припущення, що акварель призначалася як ілюстрація до цього видання.
Окремі елементи інтер’єру та реквізиту використані також в акварелях "Жінка в ліжку", "Одаліска" та в ілюстрації до "Історії Суворова" - "Суворов у Людовіка XVIII".
Вперше малюнок опубліковано І. Я. Айзенштоком із назвою "Марія".
У літературі згадується з назвами: "Мотря Кочубей у палатах Мазепи"; "Сон Марії"; "Сцена из "Полтавы" ".
Місця зберігання: власність В. А. Владиславлєва; згодом – К. Т. Солдатьонкова; з 1901 – В. І. Солдатьонкова; 1925 – від Н. Г. Солдатьонкової надійшов до ДМОМП; згодом – до Всеросійського музею О. С. Пушкіна (Санкт-Петербург); з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
На орелі (село)

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)

Шевченко Т. Г.
Натюрморт
[1860]
[С.-Петербург]

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Шевченко Т.Г. Натюрморт. [1860. С.-Петербург].
Ліворуч угорі рукою Шевченка позначено номер, що нині напіввідрізаний: 3 або 5. За списком Г. Честахівського, це "Жіноча статура, по коліна з маленьким хлопчиком" і належить до малюнків, які "рисовані в Петербурзі 1860 року". Це підтверджується зображеними на малюнку речами (настінний годинник, килим, скульптура тощо, які були в шевченковій майстерні-квартирі й зареєстровані у списку предметів, що залишилися після його смерті. У списку М.М. Лазаревського зареєстровано як "Торс Венери". Вперше згадано і репродуковано 1901 р. під назвою "Торс". Згадується під назвами: "Мёртвая натура", "Жіноча спина", "Гіпсовий торс". Місця зберігання: власність Д.Л. Мордовця; з 1899 – ЧМТ; з 1925 – ЧІМ; з 1933 – ГКШ; з 1948 – ДМШ.

Шевченко Т. Г.
Одаліска

С.-Петербург

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Одаліска. 1840. [С.-Петербург].
Твір уперше згаданий 1911 р. з назвою "Спящая женщина". З назвою "Одаліска" прокоментовано і введено до наукового обігу К. В. Широцьким 1915 р.
Вперше репродуковано з назвою "Сама собі господиня в хаті" у 1925 р.
У ПЗТ твір уміщено з назвою "Натурщиця".

Шевченко Т. Г.
Подвір’я на селі

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)
Подвір’я на селі, Шевченко Т. Г., 1845 р.

Шевченко Т. Г.
Портрет Лазаревської А.О.

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814-1861)