Пучок світлої щетини вправлено в склепану металеву (бляшану) рурку-трубочку, яка кріпиться до дерев'яної ручки-держака. Ручка фабричного виточування, шліфована, темно-коричневого кольору; на ній дрібними літерами витиснено: "PARIS". На металевій рурці чорним кольором написано старий інв. № "ДМШ М-24/43".

Особи чи події, пов'язані з предметом. Зв'язок з іншими пам'ятками.
Михайло Матвійович Лазаревський (1818 - 1867) - чиновник, близький друг Шевченка, склав після смерті поета список речей, картин, рисунків та меморіальних приладь. На його квартирі проводилися три аукціони з розпродажу (28 квітня, 7 та 14 травня 1861 р.), у яких брали участь переважно друзі Шевченка і його шанувальники. Лазаревський мав чималу збірку автографів, видань і мистецьких творів Т. Шевченка. Честахівський Григорій Миколайович (1820 - 1893) - український художник, приятель Шевченка. Зробив опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що лишилися після його смерті (зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУ). На аукціонах не продавалося художнє і гравірувальне приладдя, яке одержав на зберігання Честахівський. Він ретельно збирав усе, що стосувалося пам'яті Шевченка, мріючи про майбутнє "національне хранилище" (музей). Усю зібрану колекцію передав до Музею української старовини із відомим заповітом: "Голубчику любенький, щира душа козацька Василь Васильович!... потужтесь усе збіжжя Тараса ... - офорти, ящик з інструментами для офортів, ящик з красками... - усе оце, що доглядав я у себе після смерті Тараса Григорієвича Шевченка як святую пам'ять... - оддайте в те хранилище на вічну пам'ять кобзаря Тараса. С.-Петербург... 1888, місяця травня 12 дня. Художник Академії Григорій Миколайович Честахівський". Тарновський Василь Васильович (молодший, 1838 - 1899), ще будучи хлопчиком, зустрівся з Тарасом Шевченком у 1846 р. в с. Потоки Канівського повіту, а вже у 20 років почав активно збирати його мистецькі твори. Завдяки його подвижництву в Чернігові на основі його колекції було створено Музей української старовини, де було 785 речей Шевченка. Серед них і малярське приладдя, передане Честахівським. До речі, більшість речей були куплені за власні коштти під час розпродажу речей після смерті поета. Придбав він і "5 кистей щетинныхъ для масляной живописи", про що є помітка у списку Лазаревського. 1900 року (а потім повторно 1903 року) виходить "Каталогъ музея украинских древностей В. В. Тарновского" Том ІІ. - Чернігів, складений В. Д. Грінченком, виданий Чернігівським губернським земтсвом. В ньому є розділ ХІХ "Разные вещи, принадлежавшiя Шевченку", де перераховано меморіальні речі Тараса Шевченка. Під №742 В) - "69 кистей разнага рода". Перед цим, 1893 р., в Києві був надрукований каталог цієї ж колекції "Каталог преметов малорусской мтарины и редкостей. Коллекция В. В. Тарновского". Під №4 В (с. 17) - "69 кистей разнага рода".

Додаткові відомості.
Пензлі - основний інструмент для нанесення барвників на полотно, папір або іншу основу в живописі та графіці, а також у каліграфії. Їх виготовляють зі знежиреного прожареного волосу або шерсті різних тварин. Найжорсткіші пензлі зі щетини (круглі і плоскі) застосовують в олійному живописі, з довгим волосом - у клейовому живописі. Круглі, м'які пензлі з гострими кінцями (білячі, борсукові, піщанкові) використовують в акварелі та темпері, й тонованій графіці. Для роботи будь-якими фарбами використовують колонкові пензлі (колонок або красик - пухнастий звір із сімейтсва куничих).