Основа. Южно-русский литературно-ученый вестник. 1861 р.

“Основа” (“Основа, южно-русскій литературно - ученый вѣстникъ”) – перший український літературно - науковий щомісячний журнал. Редактор В. Білозерський. Помічник головного редактора й відповідальний секретар О. Кістяківський, організаційно - господарські справи вів Д. Каменецький. Тираж 1000 прим. (за ін. даними – 2000). Видавався в Петербурзі з січня 1861 до жовтня 1862 рр. українською та російською мовами. Друкувався в типографії П. Куліша. Фінансову базу (20 000 руб.) забезпечив родич Білозерського (дядько його дружини) поміщик М. Катенін.
Основними співробітниками видання були члени петербурзької української громади, сформованої після повернення кирило–мефодіївців із заслання. Метою “Основи” було сприяння розвиткові національного руху й самопізнання, провідною – теза про права українців на умови для свого подальшого розвитку. Ця програма визначила характер статей і розвідок з історії України, етнографії, географії, фольклору, матеріалів на мовні й освітні теми та значну частину літературно – художнього й критичного відділів. Заради ширшого представлення тогочасної публіцистики частина матеріалів подавалася російською мовою.
Ініціатор видання, автор назви, програми й найактивніший співробітник – П. Куліш, співзасновник і провідний автор – М. Костомаров. Т. Шевченко взяв участь у започаткуванні “Основи” і встиг передати автографи поезій періоду заслання, публікація яких продовжувалася в кожному номері після його смерті. В “Основі” вперше опубліковано понад 70 віршів, а також щоденник (зі значними скороченнями) й деякі листи Т. Шевченка, статті й спогади про нього. Журнал став одним із центрів українського літературного процесу своєї доби. В ньому надруковано твори понад сорока українських письменників – поетів, прозаїків, драматургів.
Обстоюючи національну програму й свободу літературного слова, “Основа” вимушено полемізувала з шовіністичними виданнями щодо самого факту існування українського народу, його мови й літератури. Водночас усю її короткотривалу діяльність супроводжували як внутрішні суперечки навколо змісту, мети та двомовності видання, так і критика з боку частини передплатників, яким програма здалася занадто радикальною. Це викликало фінансові проблеми, а через наступ цензури в умовах підготовки Валуєвського циркуляру дозвіл на реорганізацію журналу отримати не вдалося. В історію української журналістики “Основа” увійшла як визначне явище громадсько – політичного й літературного життя к. 1850-х – поч. 1860 –х рр. ХІХ ст.