18 січня 1864 року народився видатний український художник, іконописець, графік Іван Їжакевич. За своє довге, майже столітнє життя митець залишив нам у спадщину понад 20 тисяч робіт, із них майже 200 — шевченкіана.

Івана Їжакевича вважають чи не найкращим ілюстратором творів Тараса Шевченка. До образів Шевченкової поезії звертався упродовж усього життя - створив серію полотен, присвячених життю Кобзаря, неперевершений цикл ілюстрацій до “Кобзаря”, за який у 1939 р. отримав державну премію.

На ювілейній виставці представлено живописні твори Івана Їжакевича, створені для Будинку-музею Тараса Шевченка. Ілюстрації до творів Тараса Шевченка, сюжети, пов'язані із біографією поета – ця шевченкіана художника відома ще зі шкільних підручників і стала хрестоматійною. Потужний образ “Перебенді”, якого митець малював зі свого батька; “Катерина” - один із 13 створених художником варіантів; експресивні історико-біографічні полотна “Шевченко в майстерні Ширяєва” та “Кріпаків міняють на собак”. Цікаво простежити творчий процес митця за двома однойменними творами “Мені тринадцятий минало”, один із них у техніці гризайль. Романтичний краєвид Їжакевича “Володимирська гірка у Києві” знаний лише за кольоровою репродукцією в альбомі “Київ” (1913), на виставці ж можна побачити олійну роботу, місцезнаходження якої вважалось невідомим. Експонується і унікальний автопортрет І. Їжакевича (1950) із фондової колекції Національного музею Тараса Шевченка.

Про шевченкіану художника Павло Тичина писав: “У Вас є те, чого нема в інших. Так відчути геніального Шевченка ніхто не може...”. Не одне покоління українців сприймало життя і творчість Шевченка через призму творів Їжакевича. З його іменем пов’язана ціла епоха в образотворчому мистецтві.

Запрошуємо вас на виставку робіт з колекції музею, що демонструє, яким був Шевченко очима художників 60-тих.

Інтерпретація образу найвідомішого українського поета є для нас одним із соціокультурних знаків часу. Художники 1960-тих років, позначених двома великими ювілейними шевченківськими датами – 100-річчя від дня смерті та 150-річчя від дня народження, – також зверталися до Тараса Шевченка, прагнучи орієнтира для самовизначення та самопрезентації. Культурна ситуація того часу зумовила різні художні підходи до інтерпретації образу Шевченка. Художники-соцреалісти доволі механічно використовували готові шаблони, передусім фотографії, та, відповідно до канону, зображали його як борця-революціонера чи захисника робітників та селян. Проте серед них були також ті, які, прагнучи суспільних змін, вдавалися до обережних формальних пошуків та експериментів. Серед них – Михайло Дерегус і Альбін Гавдзинський. Їхні твори були здебільшого тематичними та з досить міцною технічною основою живопису та графіки. Це також був час творчої ініціативи покоління, яке увійшло в історію культури як «шістдесятники», вирізняючись потужним творчим елементом у графіці.
Художники зверталися до національної культури, зокрема до народного орнаменту, а також осмислювали європейське мистецтво епохи модернізму, зокрема експресіонізму. Зміни образно-пластичної мови проявилися і в зображенні Шевченка. Новаторською для мистецької шевченкіани 60-х була інтерпретація образу поета як великого життєлюба, а не страдника. Алла Горська створила образ поета лаконічними засобами, контрастом мас і кольорів. Бунтарський дух вона передала не через фізіономічні риси, а через емоційне забарвлення, що проявилося у погляді, жестах. Конструювання образу із сполучення рівновеликих площин, локальна червоно-чорно-біла кольорова гама надають образу монументалізованості й свідчать про звертання художниці до традицій бойчукізму. Гіперболізація форми, характерна для стилістики експресіонізму, додатково розкриває характер Шевченка-бунтаря.

Ювілейні шевченківські дати відгукнулися й у творчих пошуках художників, які працювали над оформленням товарів харчової промисловості. Зокрема, сувенірні коробки для шоколадних наборів кондитерської фабрики ім. Карла Маркса (тепер відомої як ROSHEN) були декоровані портретними зображеннями поета, подекуди з фрагментами інтерпретацій його поетичних творів. Експонування: 4 - 27 лютого 2022 року. Виставка працюватиме за графіком роботи музею. Вхід на виставку - за вхідним квитком до музею.

Облікові документи були складені та впорядковані в 1928-1949 рр. співробітниками Інституту Тараса Шевченка (ІТШ, з 1936 р. – Інститут літератури Національної Академії Наук України), а також не існуючих нині установ – Галереї картин Т. Г. Шевченка в Харкові (ГКШ), оргкомітету Ювілейної виставки до 125-річчя поета в Києві (ЮШ), Центрального державного музею Т. Г. Шевченка в Києві (ЦМШ).

Архів містить інформацію про процес зосередження шевченкіани в єдиному сховищі: джерела надходження артефактів, дані про попередніх приватних (прізвища, адреси) та державних власників, посилання на документальні підстави для переміщень музейних предметів між установами. У 1940-х-1950-х рр. до загальних евакуаційних списків працівниками відділу фондів було вписано актуальні облікові номери.

Від цих установ Державний літературно-художній музей Т. Г. Шевченка в Києві (ДМШ; з 2001 р.– Національний музей Тараса Шевченка, НМТШ) успадкував основу сучасної колекції – оригінали малярських творів, прижиттєві книжкові видання, меморії Т. Шевченка, що, в свою чергу, надійшли туди з націоналізованих приватних збірок та окремих державних установ CРСР. Тексти документів складено українською та російською мовами. Документи на паперових носіях, заповнені від руки або надруковані на друкарській машинці. За відсутності якісного письмового паперу частково використовувався обгортковий папір, зворотний бік афіш, шпалер тощо, нарізаних за розміром стандартних аркушів.

Переведення архіву в цифровий формат дозволяє запобігти подальшому зношуванню паперу. Серед оцифрованих документів: акти прийому на зберігання та тимчасове експонування рукописних, образотворчих, документальних матеріалів про життя й творчість класиків української літератури, супровідні записки попередніх власників до переданих матеріалів, подяки від установ за них, акти оцінки та придбання музейних предметів, списки творів, закуплених у централізованому порядку для ЮШ (Ювілейної Шевченківської виставки), евакуаційні списки 1941-1944 рр., акти вступу експонатів після повернення з евакуації тощо.

В документах згадуються прізвища українських науковців, у т. ч. репресованих, задіяних у пошуковій та дослідницькій роботі в період назрівання більшовицького погрому наукових установ: Дмитро Багалій (перший директор ІТШ), Сергій Пилипенко (заступник, із 1932 р. – директор інституту), вчений секретар ІТШ Ієремія Айзеншток, зав. рукописного відділу ІТШ Агапій Шамрай, зав. меморіального відділу ГКШ Микола Мацапура (майбутній директор ДМШ), директор ГКШ Сергій Раєвський, перший головний зберігач ДМШ Глафіра Паламарчук та ін. Серед тих, у кого було придбано речі, згадано прізвища нащадків родини Лазаревських, Н. Смоляк (Ускової), Д. Ткаченка та ін., дарителів музейних предметів до музею ІТШ (зокрема, О. Сластіон, Д. Яворницький). Науковими консультантами установ були проф. М. Бурачек (ГКШ), О. Шовкуненко (ЦМШ), проф. В. Кричевський, В. Касіян (ЮШ).

Відображено географію перших надходжень до ІТШ (Чернігів, Ворошиловград, Лебедин, Миргород, Полтава, Решетилівка, леніградські й московські установи культури, рф). Окремі документи продовжують активно використовуватися під час наукової паспортизації фондів, полегшуючи відновлення історії побутування предметів. В цілому документація збагачує та урізноманітнює розуміння контексту формування колекції НМТШ як скарбниці національної культури.

Деякі зшитки з великою кількістю документів для зручної навігації за списками документів (змістами зшивок) розділени на віртуальні частини. На кожну таку частину складено окремий запис із змістом-переліком документів.  

Укладачи цифрової колекції:
Шиленко Юлія Анатолївна  – цифровий куратор, 
Баркова Ольга Валентинівна – укладач-редактор, 
Загоруйко Ольга Анатолївна – контент-менеджер (метадані)
Баркова Марія Юріївна – контент-менеджер, модератор цифрових колекцій (метадані, зображення)

 

 

 

Колекція “Унікальні пам'ятки, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання” була створена відповідно до Постанови № 466 від 12.08.1992 р. Кабінету Міністрів України про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, та Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 713 від 07.09.2021 р.
До колекції увійшло п'ять творів живопису видатного українця, відомого поета та професійного художника Тараса Григоровича Шевченка. Ці роботи включені до реєстру унікальних пам’яток з музейного зібрання Національного музею Тараса Шевченка. Художні твори, що увійшли до складу колекції, демонструють багатогранний талант художника. Це - портрети, жанрові композиції. Серед них:
“Автопортрет” - перший олійний автопортрет Тараса Шевченка, написаний під час навчання автора в Академії мистецтв у віці 26 років;
”Катерина” – твір виконаний на тему однойменної поеми "Катерина" влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі та призначений для художньої колекції Григорія Тарновського, власника найбільшого зібрання малярських творів ХІХ століття на українських землях;
“На пасиці” та “Селянська родина” – жанрові роботи, які були написані під час подорожі Кобзаря до України у 1843-1844 рр.;
“Портрет Іллі Івановича Лизогуба” українського мецената, друга і покровителя Тараса Шевченка, композитора-віолончеліста та піаніста, який заснував у Седневі впливове мистецьке коло. Портрет був створений у 1846-1847 роках у м. Седневі (Чернігівська область).
Представлена колекція буде цікава широкій аудиторії, адже визначає вагомий внесок Тараса Шевченка у всесвітню культурну спадщину і має важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу.

У графічній частині колекції представлені естампи, створені українськими графіками у різних графічних техніках у період ХІХ – ХХ століття. Серед них твори таких відомих авторів, які стали класиками графічної шевченкіани як Опанас Сластьон, Михайло Дерегус, Василь Касіян, Борис Шац, Олександр Губарєв. Також видатними ілюстраторами творів Тараса Шевченка на тему материнства є Антон Тетьора, Василь Авраменко, Валерій Чебикін, Валентин Гордійчук, Лариса Іванова, Інна Мовчан.

Пошана до жінок, які дарують життя, була властива людям з прадавніх часів. Культ богинь-матерів знаходимо в різних культурах світу – Космічна Мати-Земля, Всемогутня Мати-Природа, Богиня-мати, біблійна мати – Єва… Мати символізує життя, святість, вічність, тепло та любов. Українське мистецтво завжди приділяло увагу втіленню високого образу материнства. Серед численної графічної Шевченкіани, представленої у фондах Національного музею Тараса Шевченка ми бачимо прекрасні твори, які передають бачення українських митців цього вічного життєдайного мотиву.

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим…
(Т. Г. Шевченко)

Колекція створена за участю фахівців-активістів ГО Градесвіт.